Велосипеди турботи: як у Новобузькій громаді наблизили допомогу до тих, хто її чекає

У Новобузькій міській громаді на Миколаївщині щодня розгортається тиха, але глибоко зворушлива історія. Тут працює комунальна установа «Центр надання соціальних послуг», де соціальні працівниці — не просто фахівчині, а справжні ангели для тих, хто залишився сам на сам із проблемами. 

Багато підопічних — люди старшого віку або з інвалідністю — не можуть навіть вийти за межі свого двору. Для них соціальні працівники та працівниці — єдиний зв’язок із зовнішнім світом. Вони приносять ліки, продукти, допомагають із побутом, і часто — просто слухають. Бо іноді найважливіше — бути поруч.

Але шлях до цих людей — непростий. Громада велика, села розкидані, а один працівник чи працівниця має кількох підопічних. Раніше вони користувалися старими велосипедами, які ламалися, були важкими, а запчастин до них не знайти. Тож доводилося йти пішки, нести важкі торбини з картоплею, борошном, цукром. І все це — під час війни.

«Наші пенсіонерки навіть хвилювалися за дівчат, казали: “Вам же важко, донечки», — згадує пані Валентина, голова ГО «Разом ми сильні». Саме вона брала участь у робочій групі з громадської безпеки та відновлення Новобузької територіальної громади в Миколаївській області, яка стала майданчиком для обговорення реальних потреб громади. Саме там, у діалозі між активістами, соціальними працівниками та представниками місцевої влади, народилася ідея проєкту — як відповідь на щоденні виклики, з якими стикаються ті, хто надає допомогу найбільш вразливим.

Валентина з командою вирішила змінити ситуацію — і створила проєкт «Доступність до якісних соціальних послуг для мешканців з обмеженою мобільністю» за технічного адміністрування ГО «Взаємодія - Плюс» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та за фінансової підтримки Уряду Данії.

Його мета була проста, але життєво важлива: забезпечити соціальних працівників та працівниць сучасним транспортом. І це вдалося — громада отримала 13 нових механічних та два електричних велосипеди. Працівниці пройшли навчання, інструктажі, і вже сьогодні — їдуть до своїх підопічних швидше, без страху, з усмішкою.

«Новий велосипед — легкий, зручний, швидкий. І головне — я більше не хвилююся, що він зламається посеред дороги», — каже одна з працівниць Валентина Лінник. А бабусі й дідусі помічають: допомога приходить швидше, а дівчата — енергійніші, спокійніші.

Цей проєкт — не просто про транспорт. Це про людяність. Про те, як турбота може проявлятися у простих речах. Про те, як одна ідея здатна змінити життя десятків людей, які щодня чекають на допомогу.

У планах — підтримувати велосипеди в доброму стані, закуповувати запчастини, розширювати парк. Бо кожен кілометр, який долає соціальний працівник, — це крок назустріч тим, хто потребує підтримки. 

Цей матеріал є частиною циклу «Щоденник спільних дій». Це збірка історій, які розповідають про те, як громади згуртовуються перед викликами, знаходять сили в єдності та перетворюють труднощі на можливості. У центрі цих трансформацій — робочі групи з громадської безпеки та відновлення підтримувані ПРООН в Україні. Вони стали інклюзивними майданчиками для діалогу та співпраці, а реалізовані ініціативи — прикладами того, як громадяни беруть активну участь у відновленні та розвитку. Ці зусилля активно підтримуються ПРООН в Україні спільно з міжнародними партнерами, щоб громади могли адаптуватися, відновлюватися та впевнено рухатися вперед.

Фото: Краморенко Олена